Палкий порив, хвилинна слабість
І двох сердець у такт звучання,
І невимовно ніжна радість,
Незрозуміле хвилювання.
Зникають сили на відмову,
Втікає гордість в небуття….
І губи починають змову,
Мовчанням змінюють життя…
Думки завмерли в тиші ночі,
І припинив свій відлік час,
Закриті на хвилини очі…
Реальність покидає нас….
А рук тепло зігріло серце,
В полоні вуст воно тремтить
І відкриває в душу дверці,
Яка від подиху горить.
І зупинитись неможливо…
Замовкли звуки біля нас,
Лиш почуттів нестримна злива
В обіймах плаче раз у раз…
Схрестились пальці мимоволі –
Завмерло тіло і вуста….
Ми посміхнулись..Знову воля…
Постала пауза пуста…
Слова не треба… і немає…
Їх замінив святий дарунок,
Який серця людей єднає…
То був…чарівний поцілунок....
