Вірші для душі

Десь, кудись поділось літо, 
Сонця теплого нема. 
У кожух такенний вдіта 
Бабця біла йде — зима. 
В неї в торбі — сніговиця, 
Ще й хурделиця на дні. 
— Діставайте рукавиці 
Й теплі валянки мені! 
А малечі — просто втіха, 
Хоч вітрище аж гуло, 
Бо нагрілись щирим сміхом 
На санчатах за селом.