Дві зірки, що летять по небозводі
Промінчики-долоні протягують вперед.
Зустрітися вони бажають палко у польоті,
Але згорять, як хвостики комет.
І не важливо зірці, що згоряє,
Що вже її не буде ні на мить.
Вона летить в коханні небокраєм,
Кохану поцілує, і згорить…
Закохані два серця б’ються в грудях,
Вони у такт, мов музика звучать,
Бо б’ються вони в щирих людях,
Які ніколи і нізащо їх не розлучать.
Так жага бути разом
Когось калічить, а когось п’янить.
Але ніхто й ніколи не хотів відразу
Своє кохання світле загубить.
До Тебе лиш думками завжди лину,
Вони Тебе знайдуть у всіх світах.
І не згорять вони і з часу плином,
А завжди будуть мріяти в віках.
